Твір-есе

Есе як вид роботи має передавати думки автора, його сприйняття ситуації, почуття, народжені в процесі міркування. Це своєрідний «потік інформації», що поєднує філософські роздуми та авторську емоційну оцінку, підкреслено неупереджену. Почуття автора, до речі, неоднозначні, тут виражаються не через штучно приліплені висновки, а природно й логічно. Як у житті. Чудово, якщо есе перетворюється на полеміку автора із самим собою.

Для передання особистісного сприйняття світу автор есе може наводити приклади, проводити паралелі, добирати аналогії, використовувати різноманітні асоціації. Есе виграє, якщо в ньому наявні несподівані повороти думки та непередбачувані висновки.

Робота над есе не потребує придумування сюжету та вигадування персонажів, як це необхідно, скажімо, для роботи над оповіданням. Проте як і оповідання, есе дає авторові можливість «увімкнути» уяву й фантазію, його текст може містити авторські роздуми, ліричні відступи, описи (портрети, пейзажі та ін.), виклад передісторії стосунків персонажів і т.ін.

Але написати есе не означає писати будь про що. Передовсім необхідно правильно обрати тему. Вона має бути сформульована у формі проблемного питання й повинна спонукати учнів до роздумів.

Правильно написати есе означає:

·        чітко, логічно, переконливо, цікаво й образно висвітлити проблему;

·        проявити свою особистість, що насамперед означає висловити оригінальні ідеї та нестандартний погляд на проблему;

·        не соромитися бути собою;

·        уникати загальників, добирати найцікавіші, найсоковитіші конкретні приклади, не забувати про деталі й не ховатися за шаблонами;

·        обрати цікаву форму викладу, щирий тон — не офіційний, але й не надто фамільярний.

Есе як жанр літературної творчості

Обсяг тексту	Від 800 до 1000 слів.
Особливості змісту	В основу покладено роздуми автора з приводу чогось побаченого, прочитаного або пережитого особисто. Висловлюються погляди автора – його світогляд, думки, почуття, ідеї, висвітлюються моральні  (етичні, громадянські тощо) цінності. Над усе цінується самостійність і  оригінальність, парадоксальність думок та оцінок. На першому плані – особистість автора.
Особливості композиції	Композиція довільна, послідовність викладу спричинена логікою авторських роздумів. Обов’язковою є аргументованість і переконливість. У тексті проводяться паралелі, добираються аналогії, використовуються  асоціації. Філософські роздуми поєднано з авторською емоційною оцінкою подій або явищ.
Особливості стилю	Стиль – художній або публіцистичний. Емоційність, експресивність, яскрава образність досягаються вживанням метафор, порівнянь, алегоричних і притчевих образів, символів. Обов’язковою є коректність у висловленні дискусійних думок.
Особливості мови	Інтонація розмовна (безпосередність, невимушеність вислову). Допускається розмовна лексика, що створює враження «живої бесіди» з читачем. Уживання неповних речень, питальних та окличних конструкцій, риторичних звертань, запитань, тверджень. Афористичність. Головна вимога – індивідуальність авторського стилю.
Заголовок	Заголовок не перебуває в прямій залежності від змісту, він може пояснювати, що стало поштовхом до авторських роздумів, передавати почуття, настрій автора тощо.